Кабінет – це навчальний підрозділ загальноосвітнього навчального закладу, оснащений наочними посібниками, навчальним обладнанням, меблями і пристроями, що стосуються конкретного навчального предмета. У ньому проводяться уроки, гурткові й факультативні заняття, позакласні заходи, виховна робота з учнями, систематичне підвищення нау­кової, педагогічної, психологічної та методичної ква­ліфікації вчителів. Кабінет має бути просторим, комфортним для учня і вчителя.

Навчально-пізнавальна робота з предмета здійснюється за допомогою комплексного викорис­тання технічних засобів навчання, організації роботи з підручниками, електронними посібниками, документами, довідниковою літературою, дидактичним матеріа­лом, мультимедійними засобами тощо.

Уся робота кабінету проводиться в тісному зв'язку з іншими навчальними кабінетами і сприяє реалі­зації науково-методичної проблеми навчального закладу.

Кабінет світової літератури — це спеціально облад­наний навчальнo-методичний центр, який повинен забез­печувати щонайвищий рівень викладання літератури — науковий, естетичний, навчальний, методичний, виховний. Саме тут відбувається залучення учнів до світу прекрасного, виховується любов до книги, формуються критерії сприй­няття творів світового письменства й художньої культури.

Мета вивчення світової літератури в загальноосвітній школі, яку визначено в програмі для 12-річної школи, а також зміст навчального матеріалу безпосередньо впливають на обладнання, методи, прийоми та форми роботи кабінету.

Зміст роботи кабінету світової літератури визначається навчальни­ми програмами й підручниками, програмами спеціальних та факуль­тативних курсів і планами позакласної роботи.

І. Організація роботи кабінету та керівниц­тво ним.

Роботою кабінету керує завідувач, якого призна­чає директор з числа досвідчених учителів світової літератури  школи. Завідувач є організатором роботи вчителів та учнів з обладнанням кабінету.

До обов'язків завіду­вача кабінету входить:

•  планування (складання перспективного плану і рег­ламенту роботи на рік, що обговорюються на засі­данні методичного об’єднання вчителів і затвер­джуються директором школи);
•  забезпечення безумовного виконання учнями і вчителями встановлених для кабінету правил тех­ніки безпеки, дотримання правил санітарії та гігієни, а також правил поведінки учнів на уроках, перервах та в позаурочний час;

План роботи кабінету передбачає:

•  поповнення кабінету наочними посібниками, а також організацію навчальної роботи кабінету, про­ведення тематичних атестацій;
•  раціональне використання наявного в кабінеті обладнання;
•  проведення заходів, спрямованих на підвищен­ня знань учнів із світової літератури, організацію позаурочної роботи (робота гуртків, участь у проведенні тематичних вечорів, шкільних олімпіад тощо);
•  організацію навчально-методичної роботи вчи­телів у кабінеті, підвищення їхнього фахового рівня шля­хом здійснення самоосвіти, вивчення і впровадження передо­вого досвіду;
•  організацію виставок учнівської творчості.

При кабінеті створюється актив учнів, який допо­магає в обладнанні кабінету, бере активну участь у гуртковій роботі.

II. Розміщення і зберігання навчального об­ладнання та підготовка його до використання на уроках.

Навчальне обладнання, посібники та прилади зберігаються в кабінеті за розділами програми і за класами з урахуванням потреби у використанні. Демонстраційне обладнання зберігається окремо. Прилади за­гального призначення виділяються в окремий розділ. Для зберігання приладів та обладнання кабінет оснащується відповідними меблями та пристроями. Для роздавального мате­ріалу використовуються лотки, укладки. Таблиці зберігаються в спеціальних шафах-ящиках.

Усе майно кабінету записується до інвентарної книги встановленого зразка. Облік та списання непридатного обладнання, при­ладів та інших посібників проводиться відповідно до чинних положень та інструкцій.

                                          Зразок інвентарної книги

Місце навчально-наочних посібників та учнівських робіт у кабінетах

     У кабінеті влаштовуються тимчасові та постійні експозиції посібників, зразків письмових робіт, книг тощо, вивішуються портрети видатних письменників, митців, літературознавців, а також довідкові матеріали про них, тимчасово експонуються матеріали, потрібні для вивчення окремих тем і розділів програми, посібники, виготовлені учнями, стінні га­зети, поради з підготовки до державної підсумкової атестацій, олімпіад, конкурсів тощо.

III.  Обладнання робочого місця вчителя.

У кабінеті світової літератури робоче місце вчителя облад­нується робочим столом.

Класна дошка розміщується на передній стіні приміщення. Частина дошки виготовляється з фе­ромагнітного матеріалу. На ній мають бути закріплювачі для таблиць. Над дошкою кріпиться екран, що вільно згортається, інтерактивна дошка.

IV.  Робоче місце учня.

Робочі місця учнів обладнуються відповідно до вимог наукової організації праці, техніки безпеки, естетичних та санітарно-гігієнічних вимог.

V.    У кабінеті світової літератури ма­ють бути:

• інструктивно-методичні листи Міністерства освіти і науки України, рекомендації обласного (міського) уп­равління освіти, обласного (міського) інституту післядипломної педагогічної освіти, районного відділу освіти, районного методичного кабінету;

• критерії оцінювання навчальних досягнень учнів;

• необхідна у навчально-виховній роботі історич­на, художня, критична та мемуарна література, літе­ратурознавчі та мовознавчі праці;

• різнотипні словники (насамперед тлумачний та іншомовних слів), довідники, інша інфор­маційно-довідкова література;

• роздатковий, наочно-ілюстративний матеріал (картки, ілюстрації, ребуси тощо) з літерату­ри, потрібний для належної організації навчальної роботи на уроках;

• таблиці, портрети письменників, інші навчаль­но-наочні посібники із світової  літератури;
•  матеріали про зарубіжних письменників, які жили або творили на території рідного краю (художні тексти, наукові й науково-популярні видання, газетний та журнальний матеріал), підручники, хрестоматії, монографії;
•  портрети класиків світової літератури;
•  вислови видатних майстрів слова, науковців, митців про значення літерату­ри в житті людини, суспільства, народу;
•  достатня кількість підручників, хрестоматій;
•  ілюстрації до текстів художніх творів;
•  державні документи про освіту й культуру;
•  періодика (фахові журнали, газети, брошури тощо);
•  учнівські роботи (кращі твори, дослідження, реферати, повідомлення);
•  набір пам'яток-орієнтирів для організації само­стійної роботи учнів;
•  виставка дитячих малюнків до текстів художніх творів;
•  робочі стенди, на яких можна розмістити мате­ріали із світової літератури;
•  матеріали проведених заходів (уроків, факультативних та гурткових занять, лекцій, конференцій, вечорів, диспутів, олімпіад, вікторин тощо);
• план проведення тижня світової літератури;
•  список рекомендованої літератури до виучуваних тем;
• матеріали передового педагогічного досвіду вчителів країни, області, району, школи;
• фонотека, фонохрестоматії, магнітофонні за­писи, відеозаписи уроків світової літератури;
• діатека навчальних діафільмів, діапозитивів з предмета;

• картотека наявних у кабінеті матеріалів.

На передній стіні розташовується дошка, над дошкою — пор­трети відомих письменників, під портрета­ми — вислови про значення літератури в житті лю­дини. На протилежній від дошки стіні можна помістити стенд у вигляді розгорнутої книги. Це практично кілька окремих стендів: «Книга — джерело знань», «Мето­дичний куточок», «Основні правила читання твору» абощо, коротка інформація про письменника-ювіляра (порт­рет, роки життя, найкращі твори, вислови про митця та інше). Можна підготувати стенд, на якому постійно подаватимуться інформація про новинки літератури, мате­ріали до святкових дат, матеріали, які вивчаються на уроці, учнівські реферати, кращі твори учнів, альбо­ми, листівки, малюнки та ін. Зліва від дошки можна помістити стенди, які інформують про конкретну фор­му уроку й містять відповідні матеріали, скажімо: «Джек Лондон», «Оноре де Бальзак», «Фредерік Стендаль» тощо.

На задній стіні розміщуються шафи для зберігання книг, апаратури, інших навчально-демонстраційних ма­теріалів.

Обов’язково в кабінеті світової літератури мають бути художні тексти в перекладі чи мовою оригіналу, потрібні для опрацювання під час уроків та в позаурочний час. Художні твори періодично поновлюють із книжко­вих фондів шкільної бібліотеки відповідно до про­грамових тем, що вивчаються в певний час.

VІ.         Атестація кабінету світової літератури.

Основні принципи організації кабінету світової літератури

Документальні матеріали

Як і кожен громадянин України, вчитель світової літератури у своїй роботі керується перш за все державни­ми документами. Для цього йому необхідно добре знати правознавство — науку про встановлення найвищим орга­ном державної влади загальнообов'язкових правил, які ма­ють найвищу юридичну силу. Тому в кабінеті потрібно мати Конституцію України і „Закон України про освіту”. Вчитель повинен також мати Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти, на підставі якого і здійснюється освітня діяльність.

У кабінеті повинна бути  програма зі  шкільної дисципліни «Світова література», яка має гриф Міністерства освіти і науки Ук­раїни і визнана як чинна.

Наявність і знання найважливіших документальних ма­теріалів підвищують аргументованість і переконливість будь-яких повідомлень вчителя, свідчать про його ґрунтов­ну соціально-політичну та науково-методичну підготовку.

Словесно-образна наочність

До неї, перш за все, належить достатньо широкий добір художньої літератури.

При оснащенні кабінету художніми текстами варто звернути особливу увагу на підручники-хрестоматії та посібники-хрестоматії. Саме вони спроможні забезпечити учнів текстами програмових художніх творів. Велика кількість варіантів існуючих підручників та посібників-хрестоматій відкриває для вчителя можливість вибору. Здійснити вда­лий вибір йому допоможуть знання критеріїв, розроб­лених ученими-методистами, а саме:

• відповідність композиції та змісту підручників та хрестоматій чин­ним програмам із світової літератури;
• їх науково-теоретичний рівень;         
• якість та різноманітність методичного апарату;    
• урахування специфіки вивчення світової літератури в основній та старшій школі;
• їх гуманістичний зміст, що сприяє духовному само­визначенню учня;
• висока педагогічна цінність і значний виховний ефект; 
• яскраво виражена репрезентативність;
• психологічна відповідність конкретному віковому періоду;
• якісний літературний переклад та визначений обсяг видання;
• українознавча спрямованість змісту;
• ступінь реалізації міжпредметних зв’язків.

До словесно-образної наочності належать не лише підручники та хрестоматії. Забезпечення високого наукового рівня викладання предмета досягається й використанням інших різновидів словесно-образної наочності: сюди вхо­дять зібрання книг до позакласного і самостійного читання та визначні художні тексти, які не ввійшли до шкільних про­грам. Прилучити учнів до читання художньої літератури або проілюструвати наслідки такої роботи можуть відповідні постійно діючі стенди рекламно-агітаційного характеру, які можуть мати такі назви: «Моя улюблена книга», «У світі літератури», «Що ти чи­таєш?», «Таємниці улюблених книг», «Хто, де, коли, що?» тощо.

Критичні та літературознавчі матеріали

      На сьогодні є досить актуальною наявність широкого кола літературно-критичних матеріалів у кабінеті світової літератури. Для проведення занять із вивчення літературно-критичних матеріалів учителю можуть допомогти такі видання:

1. Видання творів і статей зарубіжних літературознавців і критиків (наприклад: Жирмунский В.М. Байрон и Пушкин. – Л.: Наука, 1978; Моруа А. Олимпио, или Жизнь Виктора Гюго. — М.: Высшая школа, 1969; Кучборская Е. Эмиль Золя – литературный критик. – М.: Изд-во Московского университета, 1978; Вайман С. Бальзаковский парадокс. – М.: Советский писатель, 1981 та інші).
2. Видання творів і статей вітчизняних літературознавців і  критиків  (наприклад: Денисова Т. Джек Лондон.  — К.: Дніпро, 1978; Матузова Н. Гі де Мопассан. — К.: Дніпро, 1986 та інші).
3. Видання книг для школярів згідно з програмою із зарубіжної літератури (наприклад: Зарубіжна література Х1Х століття. Посібник. 10 кл. За редакцією О.М.Ніколенко, В.І.Мацапури, Н.В.Хоменко. – К.: Академія,  1999; За­рубіжна література XX століття. Посібник. 11 клас. За ред. О.М.Ніколенко, Т.М.Конєвої, М.В.Хоменко. — К.: Ака­демія, 1998 та інші).
4. Книги із серій «Класики зарубіжної літератури» (ви­давництво «Дніпро»); «Зарубіжна література»  (видавництво «Ленвіт») та інші.

Звернення до літературно-критичного матеріалу в школі має велике значення. Учні отримують інформацію пізнавального і розвивального характеру, яка спрямована на фор­мування умінь і навичок самостійної роботи з художнім текстом. Аналізуючи художній твір разом з критиком, учень має можливість зіставити свої враження, сприйняття, погля­ди, думки, висновки з точкою зору вченого, звернути увагу на аргументи, які висуває критик, і порівняти їх зі своїми, зробити висновки. Це один із найефективніших прийомів формування світогляду школярів. Знання й уміння, які отриму­ють учні під час роботи з літературно-критичними ма­теріалами, знадобляться їм у житті незалежно від їхньої майбутньої професії. Запропоновані критичні та літерату­рознавчі праці містять цікавий і цінний матеріал про пись­менників, який стане у пригоді на уроках вивчення біо­графії та творчого шляху митців. Не втратила своєї актуаль­ності і така відома серія, як «ЖЗЛ» (Муравьева И. Андерсен; Муравьева И. Гюго; Франк Б. Сервантес; Аникст А. Шекспир; Мендельсон М. Марк Твен; Булгаков М. Жизнь господина де Мольера).

За останнє десятиліття на допомогу вчителеві світової літератури вий­шло багато нових літературно-критичних матеріалів, але окремих ще обмаль. Серед них варто відзначити таку книгу: Наливайко Д.С., Шахова К.О. За­рубіжна література XIX століття. Доба романтизму. — К.: Заповіт, 1997 (2-е видання — 2001). Чимало цінних і цікавих літературно-критичних матеріалів сьогодні виходить у періодичних ви­даннях.

Періодичні видання

Поповнення кабінету періодичними виданнями допомо­же вчителеві слідкувати за новими досягненнями критики, літературознавства, методики та інших наук, які складають методичні основи шкільної дисципліни «Світова літера­тура». Досвід оснащення кабінетів світової літерату­ри в загальноосвітній школі свідчить про те, що доцільно мати тематичні теки, куди вчитель (можливо, разом з учнями) буде збирати найважливіші ма­теріали з газет та журналів. Ці теки можуть комплектувати­ся для кожного класу або за темами, наприклад:

Письменники світової літератури (персоналії);

Світова література і театр;

Світова література і кіно (телебачення);

Світова література і живопис (скульптура);

Література рідного краю.

Щоб легше і швидше користуватися накопиченим у теках матеріалом, потрібно завести картотеку, якою б могли користуватися і учні, і вчитель. Картка може мати приблизно такий зміст:

Автор.

Назва статті, її анотація.

Газета, журнал.

Дата опублікування.

Найновіший матеріал із періодики розташовується на постійно діючих стендах.

Науково-методичні періодичні видання в кабінеті по­винні бути обов'язково, насамперед журнали «Всесвітня літера­тура в середніх навчальних закладах України», «Всесвітня література та культура в навчальних закладах України», «Зарубіжна література в навчальних закладах України», «Вікно в світ», „Зарубіжна література в школі”, газета „Зарубіжна література”. Саме вони триматимуть словесника в курсі всіх новин у галузі літератури й методики її вивчення. Для прикладу можна навести рубрики, які пропонуються в журналі  «Всесвітня література та культура в навчальних закладах України»:

Нова програма у нових розробках.

Вивчення оглядових тем у школі.

Аналіз твору: теорія і практика.

Сучасні методи викладання літератури.

Невідкриті імена.

Література і філософія.

Література в контексті культури.

Фонові матеріали.

Дидактичні матеріали та інші.

Щороку вчитель переглядає журнали і найкращі матеріали залишає в теках.

Методична література

Окрім науково-методичних періодичних видань, вчите­лю допоможуть підвищувати свій професійний рівень ґрун­товні методичні дослідження. На сьогодні таких досліджень з методики світової літератури видано порівняно небагато.

Комплектування кабінету світової літератури слід розпочинати із вироблення його цілісної концепції, визначення принципів систематизації матеріалу в ньому.

Серед типів сучасних кабінетів літера­тури можна виділити такі:

1. Кабінет-літературний клуб. У тако­му кабінеті всі охочі можуть знайти різноманітну до­даткову літературу (літературні довідники, енциклопедії, словники, посібники та монографії, присвячені окремим
   темам, фахові періодичні видання тощо). Було б дореч­ним, якби такий кабінет став не просто місцем зустрічі при­хильників літератури, а й мав би власну назву, девіз, мож­ливо, логотип, свою програму та перспективний план ро­боти. Напрямки такої діяльності можуть бути різні: і ок­ремі дослідження в проблемних групах, і організація по­етичної студії, і робота в театральному гуртку.
2. Кабінет-музей. Такий тип кабінету літератури дав­но відомий багатьом словесникам та доволі широко використовується в шкільній практиці. Слід зазначи­ти, що облаштування та забезпечення якісного функціонування такого кабінету є доволі складною справою, що потребує пошуку та систематизації не­обхідних матеріалів, обладнання та реконструкцій експо­натів музею. Крім традиційних вже для українських шкіл кабінетів-музеїв певних персоналій, присвячених окремим письменникам (наприклад, кабінети-музеї В.Г.Короленка, Шолом-Алейхема, М.Булгакова, А.Ахматової тощо), тематику такого типу кабінету можна розширити. Це може бути і музей якоїсь окремої національної літератури (наприклад, кабінет-музей англійської літератури), і музей улюбленого літературного персонажа (наприклад, кабінет-музей Шерлока Холмса), і музей певного літературного періоду, і навіть музей якогось літературного жанру (наприклад, кабінет-музей сонета) чи напряму (кабінет-музей літератури символізму). Важливо, щоб такий тематичний кабінет-музей був мобільним, тобто його експонати мають постійно поповнюватися, а учні повинні стежити за змінами й розширювати свої знання з певної теми. 
3. Об'єднаний кабінет. Такий тип кабінету готують у
   тісній взаємодії вчителі світової та української літера­тур, що зумовлюється головною спільною метою вивчення літературних курсів у школі — підготувати грамотного розвиненого читача, здатного сприймати та оцінювати художні твори національного й світового письменства. У такому об'єднаному кабінеті все має підпорядковуватися  завданню взаємозв'язаного вивчення української та світової літератур у різноманітному наочному матеріалі, представленому в такому кабінеті,
   важливо показати інтеграцію двох предметів з метою ос­мислення міжлітературних зв'язків світового та ук­раїнського письменств. Це, у свою чергу, буде сприяти формуванню в учнів уявлення про українську літературу як невід'ємну складову світової. Слід зазначити, що такий тип кабінету може бути підготовлений і в процесі спільної праці вчителів світової літератури та іноземної мови. Особливо доречним буде створення такого об'єднаного кабінету в школах з поглибленим вивченням іноземних мов, зокрема в тих, де вивчається курс національної літератури, мову якої поглиблено засвоюють у цьому навчальному закладі.
4. Кабінет - методичний центр. Ще один тип кабінету, який може бути представлений у сучасній школі. Він створюється в результаті плідної праці методичного об'єднання вчителів світової літератури. Велика кількість матеріалів такого кабінету має присвячуватися пошуку нових підходів до вдосконалення літератур­ної освіти в школі. Це і розгорнута картотека методичних публікацій з окремих тем та проблем, і теки з вивченням досвіду найкращих вчителів світової літератури, і різноманітні виставки тощо. У кабінеті такого типу дореч­но висвітлювати інформацію про діяльність методичного об'єднання учителів (школи, району, міста). Потрапивши до такого кабінету, вчитель, дійсно, має відчути себе поряд із розмаїттям творчих надбань вчителів-словесників.          Обравши концепцію майбутнього кабінету, вчителю світової літератури важливо визначитися з принципами систематизації матеріалу в ньому. Серед них можна виділити такі:

• культурологічний;
• проблемно-тематичний;
• персональний;
• жанрово-родовий;
• компаративний;
• національний;
• краєзнавчого та етнокультурного підходу.

У кабінеті будь-якого типу мають бути представлені матеріали, що допомагають в організації діяльності як учи­теля, так і учня. Так, учителю не обійтися без інформації щодо структури сучасного уроку. Безперечно, учителю стануть у пригоді теки з портретами письмен­ників, ілюстраціями репродукцій та малюнками учнів до художніх творів, тематичні теки та матеріали з поурочним плануванням уроків, дидактичний роздатковий матеріал, а також різноманітні схеми, таблиці, фоно- та фільмотека до тем, що вивчаються. Як правило, переважна частина інформації для школярів унаочнюється у вигляді різно­манітних стендів. Бажано, щоб у кабінеті були розміщені як постійні експонати (наприклад, стенди «Вчимося вираз­но читати», «Розвиваємо наше мовлення», «Вимоги до письмових творчих робіт», «Літературна карта нашого краю», «Рекомендації до позакласного та самостійного читання» та інші), так і матеріали, що мають весь час поновлювати­ся та розширюватися.

Наочність і ТЗН

До художньо-зображувальної наочності належать порт­рети письменників, ілюстрації до творів, репродукції картин на літературну та історичну тематику. У методичній літера­турі проблему використання творів живопису, художньої ілюстрації, графічної наочності розглянуто доволі ши­роко як у окремих дослідженнях, так і в періодиці.

Складнішою є ситуація щодо використання технічних засобів навчання. Досвід підтверджує, що в переважній більшості шкіл України технічне обладнання застаріло і вийшло з ладу, а нового майже немає. Частково вирішує цю проблему «Шкільний екран» Національного телебачення України.

       Значення технічних засобів навчання на сучасному етапі вивчення світової літератури залишається актуальним. Сьогодні використання комп’ютерів дає можливість зробити уроки літератури цікавими, зберегти чимало часу, поєднати всі види мистецтва. Проте на цьому шляху ще немало проблем, головними з-поміж яких є відсутність комп’ютерів у школах та невміння вчителів використовувати їх на заняттях літератури.

       У кабінеті літератури багатьма вчителями ефективно використовуються діапозитиви, кінофільми, радіо- і телепе­редачі, різні види аудіо- та відеозаписів, але майже відсутні на уроках презентації, мультимедійні додатки, електронні посібники.

       Кабінет світової літератури неодмінно перетвориться на науково-методичний центр, якщо в ньому з року в рік буде цілеспрямовано накопичуватися матеріал з досвіду роботи вчителів школи. Як свідчить практика, у кабінеті літератури необхідно збирати такі матеріали:

•  найкращі плани-конспекти уроків;
•  науково-методичні доповіді кращих учителів;
•  учительські реферати з методичної літератури, які мають творчий характер;
•  плани підготовки і проведення тижнів (декад) світової літератури, літературних екскурсій і тези до них;
•  сценарії літературних вечорів, композицій, інсценізацій;
•  аудіо- та відеозаписи уроків, виступів на конфе­ренціях, фрагменти літературознавчих вечорів тощо;
•  дидактичні матеріали;      
•  кращі творчі роботи учнів.       
       Шкільний кабінет світової літератури, у якому працює творчий учитель, обов'язково перетворюється на центр навчальної, методичної і педагогічної праці. У ньо­му проходять уроки літератури, факультативні заняття, позаурочна робота (літературні клуби, кафе, вітальні тощо); гуртки (театральний; історико-літературний; ораторського мис­тецтва; літературних персоналій тощо); олімпіади, диспути, вечори, екскурсії та ін.

        Планування роботи кабінету складається з урахуванням плану роботи школи, чинної програми із світової літера­тури, календаря знамен­них і пам’ятних дат тощо. За його виконання відповідає склад ради кабінету. Рада очолює, допомагає про­водити будь-які заходи, а потім аналізує їх і робить висновки.

      Рада кабінету очолює роботу щодо створення нових і оновлення старих стендів, експозицій, газет, тек, веде облік кабінетного майна і слідкує за його збереженням. Важливо, щоб учитель разом з учнями, які входять до ради, створював для учнів, які приходять сюди, та вчителів надзвичайно привабливий світ літератури, світ високого мистецтва слова.

                                                                                                         Додатки

Матеріали до стендів

Пам'ятка

Як виразно прочитати художній текст

1. Готуючись виразно прочитати будь-який твір, декілька разів прочитайте його про себе.
2. Визначте для себе особисту мету читання (ваше «надзавдання»): що саме ви хочете висловити під час чи­тання, які почуття та асоціації прагнете викликати у слу­хачів.
3. Продумайте, у яких місцях тексту слід зро­бити паузи, які слова та словосполучення треба виділити голосом.

4. Вдома декілька разів спробуйте прочитати твір уголос перед дзеркалом.

5. Тренуючись читати, у думках перевірте, чи не ро­бите ви зайвих рухів.

6. Перед початком читання в класі займіть зручну по­зу, розгляньте слухачів і витримайте паузу. Розпочинаючи читати, не забувайте вказати автора та назву твору. Гли­боко вдихніть – і розпочинайте читання.

Орієнтовна схема аналізу прочитаного

1. Чи правильно зрозумів виконавець тему та ідею твору?
2. Чи вдалося читцю передати авторську думку під час читання?
3. Яким було «надзавдання» прочитаного? Чи виконав його читець?
4. Чи цікаві інтерпретація, «бачення» твору, запропо­новані читцем?
5. Чи задовольнили вас жести та міміка читця під час виконання твору?
6. Чи не було помилок при передачі змісту художнього твору?

7.Чи вдалося виконавцю уникнути мовленнєвих не­доліків під час читання?

                      Матеріали до стенду «Розвиваємо наше мовлення»

                        Як підготуватися до переказу твору або його уривка

1. Перш ніж починати писати, чітко визначте своє ставлення до героя, про якого ви будете писати у творі. Уваж­но прочитайте твір.
2. Поділіть його на завершені за змістом частини.
3. Підготуйтеся до переказу окремих частин:

• зверніть увагу на незрозумілі слова, словосполучення;
• з'ясуйте їхній зміст, намагайтеся використовувати їх
  при переказі;
• запам'ятайте, про що йдеться на початку, всередині
  та наприкінці кожної частини.

4. Переказуючи зміст частини, користуйтеся питаннями-порадниками:

• про що пише автор? (докладний зміст частини);
• як він це робить? (художні засоби, які використовує автор).

5. Якщо вам запропоновано вибірковий переказ, то не­обхідно з усіх визначених частин відібрати лише ті, які відповідають меті висунутих перед вами завдань, і доклад­но їх переказати.
6. Працюючи над стислим переказом, визначте головну думку прочитаного і, уникаючи зайвої деталізації, пере­кажіть основні події твору.

Пам'ятка

               Як підготуватись до твору-роздуму про  літературного героя

1. Продумайте, що вас хвилює у творі, цікавить, з чим ви не по­годжуєтеся.
2. Прослідкуйте за текстом, як письменник розкриває характер героя, його вчинки. Зверніть увагу на художні де­талі, які допомагають вам зробити висновок щодо ставлен­ня автора до героя. Поміркуйте, чи погоджуєтеся ви з дум­кою автора.
3. Зробіть необхідні вибірки з тексту, які допоможуть вам написати твір.
4. Відповідно до структури твору — вступу, основної частини, що складається з тез та доказів, висновку — до­беріть додатковий матеріал (епіграф, цитати, факти), що стануть у пригоді під час написання твору.
5. Спочатку напишіть твір на чернетці.
6. Працюючи над вступною частиною твору, пам'ятай те, що її мета — підвести до розуміння вашої головної дум­ки.
7. В основній частині твору викладайте свої думки та обов'язково аргументуйте їх. Намагайтеся уникати просто­го переказу епізодів твору. Пам'ятайте, що докази можуть бути як прямі, так і від супротивного. Уживайте тільки ті слова, значення яких ви знаєте; уникайте повторен­ня одних і тих самих слів.
8. У заключній частині твору зробіть емоційний обґрун­тований висновок щодо вашого ставлення до героя, про якого ви пишете.

9. Прочитайте написане; перевірте зміст, послідовність викладу, грамотність, прослідкуйте за розділовими знаками.

10. Перевірте написане, подивіться, чи немає описок і пропусків букв.